Життя особистості у смислоціннісному поступі
Електронна бібліотека НАПН України
View Archive Info| Field | Value | |
| Relation |
http://lib.iitta.gov.ua/722932/
http://domtpsnu.snu.edu.ua/index.php/Domtp/article/view/160 10.33216/2220-6310-2020-96-3-44-57 |
|
| Title |
Життя особистості у смислоціннісному поступі
Жизнь личности в смыслоценностном значении Life of personality in the sense and value meaning |
|
| Creator |
Бех, І.Д.
|
|
| Subject |
37.01 Fundamentals of education. Theory. Policy etc.
37.04 Education in relation to the educand, pupil. Guidance 37.09 Organization of instruction |
|
| Description |
У статті акцент зроблений на тому, що місія кожної людини на Землі зводиться до ведення повноцінного життя та здійснення добрих вчинків за найвищим виміром духовності: жити так, щоб не гнатися за злом і не втікати від добра; нанизувати добрі справи так, щоб між ними не зоставалося найменшого проміжку; зводити свої вчинки до добробуту людства як до абсолюту одухотворення її духовних надбань. Підкреслюється необхідність відродження одного з найпоширеніших імперативів античної етики, естетики й педагогіки, згідно з яким поєднання приємного й корисного вважалося єдиним добротворчим процесом, у який включалася зростаюча особистість. Автор зазначає, що зростаюча особистість має бути здатною до розуміння як внутрішнього світу іншої людини, так і світу власного, до простеження своїх душевних порухів; вона має наповнюватись суспільно корисними утвореннями, які несе світ людей. Ціннісне вдосконалення зростаючої особистості відбувається і через зберігання паростків добродійних поривань, і через очищення негативних станів від різноманітних нижчих потягів і настанов. Автором надається характеристика байдужості як провідного негативного утворення і характеристика бережливості як внутрішнього утворення, яке має запобігати втраті наявних духовних надбань. Наголошується, що, поряд з буденними ситуаціями і відносинами, життя наповнене міжособистісними взаєминами вищого рівня; ним виступає ціннісний світогляд як провідний чинник становлення і розвитку особистості. Автор умовно диференціює дві групи особистостей: духовно досконалі й духовно примітивні особистості; і окреслює, якою має бути оптимальна поведінка духовно досконалої особистості стосовно особистості духовно примітивної. У статті автор доходить висновку, що навіть у найменшому треба діяти так, щоб воно передбачало найвищу ціль, і тоді життя приноситиме заслужену радість. В статье акцент сделан на том, что миссия каждого человека на Земле сводится к ведению полноценной жизни и совершению добрых поступков по высшему измерению духовности: жить так, чтобы не гнаться за злом и не бежать от добра; нанизывать добрые дела так, чтобы между ними не оставалось малейшего промежутка; сводить свои поступки к благосостоянию человечества как к абсолюту одухотворения его духовных достижений. Подчеркивается необходимость возрождения одного из самых распространенных императивов античной этики, эстетики и педагогики, согласно которому сочетание приятного и полезного считалось единственным добро творящим процессом, в который включалась растущая личность. Автор отмечает, что растущая личность должна быть способной к пониманию как внутреннего мира другого человека, так и мира собственного, к прослеживанию своих душевных движений; она должна наполняться общественно полезными образованиями, которые несет мир людей. Ценностное совершенствование растущей личности происходит и через сохранение ростков благих порывов, и через очищение негативных состояний от различных низших стремлений и установок. Автором дается характеристика равнодушия как ведущего негативного образования и характеристика бережливости как внутреннего образования, которое должно предотвращать потерю имеющихся духовных достижений. Отмечается, что, наряду с обыденными ситуациями и отношениями, жизнь наполнена межличностными отношениями высшего уровня; им выступает ценностное мировоззрение как ведущий фактор становления и развития личности. Автор условно дифференцирует две группы личностей: духовно совершенные и духовно примитивные личности; и определяет, каким должно быть оптимальное поведение духовно совершенной личности по отношению к личности духовно примитивной. В статье автор приходит к выводу, что даже в незначительном надо действовать так, чтобы оно предусматривало высшую цель, и тогда жизнь будет приносить заслуженную радость. The article emphasizes that the mission of every person on Earth is to lead a full life and to do good deeds on the highest dimension of spirituality: to live so as not to chase evil and not to run away from good; to string good deeds so that there is not the slightest gap between them; to reduce their actions to the welfare of mankind as to the absolute spiritualization of its spiritual achievements. The author emphasizes the need to revive one of the most common imperatives of ancient ethics, aesthetics and pedagogy, according to which the combination of pleasant and useful was considered the only process of good-creation, in which a growing personality was involved. The author notes that the growing personality should be able to understand both the inner world of another person and his own world, to trace his own mental movements; the growing personality should be filled with socially useful formations carried by the human world. The value improvement of the growing personality occurs both through the preservation of the sprouts of good impulses, and through the purification of negative states from various lower aspirations and attitudes. The author characterizes indifference as a leading negative education and a characteristics of frugality as an internal education that should prevent the loss of existing spiritual achievements. It is emphasized that along with everyday situations and relationships, life is filled with interpersonal relationships of the highest level; it is a value worldview as a leading factor in the formation and development of a personality. The author conditionally differentiates two groups of personalities: spiritually perfect and spiritually primitive personalities; and outlines what should be the optimal behavior of a spiritually perfect personality in relation to a spiritually primitive personality. In the article the author comes to the conclusion that even in the insignificant it is necessary to act in such a way that it provides for the highest goal, and then life will bring deserved joy. |
|
| Publisher |
Східноукраїнський національний університет ім. В. Даля
|
|
| Date |
2020
|
|
| Type |
Article
PeerReviewed |
|
| Format |
text
|
|
| Language |
uk
|
|
| Identifier |
http://lib.iitta.gov.ua/722932/1/%D0%96%D0%B8%D1%82%D1%82%D1%8F_%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96_%D1%83_%D1%81%D0%BC%D0%B8%D1%81%D0%BB%D0%BE%D1%86%D1%96%D0%BD%D0%BD%D1%96%D1%81%D0%BD%D0%BE%D0%BC%D1%83_%D0%BF%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%83%D0%BF%D1%96.pdf
- Бех, І.Д. (orcid.org/0000-0002-4763-1673 <http://orcid.org/0000-0002-4763-1673>) (2020) Life of personality in the sense and value meaning Духовність особистості: методологія, теорія і практика, 3 (96). pp. 44-57. ISSN 2707-7292 10.33216/2220-6310-2020-96-3-44-57 |
|
| ##plugins.schemas.dc.fields.doi.name## |
10.33216/2220-6310-2020-96-3-44-57
|
|